Усна народна творчість: пісня...

Для кожного народу усна народна творчість - цінний набуток, що створювався століттями В ній знайшли втілення найзаповітніші мрії, помисли, сподівання багатьох поколінь. Серед розмаїття фольклорних видів і жанрів одне з найпомітніших місць займають календарно-обрядові пісні, які виникли і розвивалися на основі тисячолітньої трудової і суспільної діяльності людей. Ці обрядові пісні досить повно й історично правдиво відображають шлях розвитку людини. В них яскраво висвітлюються ознаки матеріалістичного мислення людей, їхнє прагнення максимально пізнати навколишній світ, удосконалити знаряддя праці. В багатьох піснях виражена ідея про те, що плоди праці повинні дістатися тому, хто працював. Робимо висновок, що наступним важливим моментом є ідея поваги до праці як до основного джерела добробуту людини. Хоча під час ознайомлення із обрядовими піснями мимоволі виникають різноманітні аналогії та зіставлення з піснями і віруваннями інших народів, але дослідивши їх, ми можемо дійти до висновку, що вони цілковито оригінальні і самобутні. Ці паралелі підкреслюють існування з давна обміну культурними цінностями між різними народами. Цей процес мав місце протягом усієї історії людства і розвивається в наш час. Наше життя швидкоплинне, постійно кудись біжимо, спішимо, не встигаємо прислухатися до настанов матері й батька, вислухати бабусю чи дідуся, не звертаємо уваги на обряди, звичаї, традиції, які складалися віками. У народі кажуть, що той, хто забуває традиції свого народу, карається Богом і людьми. Ми продовжуємо збагачувати український фольклор, вивчаючи твори наших предків та знайомлячись з надбаннями нашої місцевості, щоб не загубити, не залишити, а передати наступним поколінням у спадок, а ті, щоб передали іншим, доповнивши новими. Цінність, багатство, креативність нашої нації продовжує дивувати нас і, захоплюючись ним, продовжуємо все глибше поринати в цей чудернацький світ і нести його вперед. В цьому комп`ютеризованому світі, світі технологій часом хочеться душевної рівноваги, спокою або крику душі, який виллється зі співом пісні. Згадається мелодійний спів бабусі, веселощі різдвяних колядок, щедрувань, гуляння біля вогнища, кривий весняний танок і на душі стане тепліше, спокійніше, миліше. Бережімо надбання нашого народу, плекаймо мову наших предків, бо це наше коріння, в ньому наше єство, історія. Ми – майбутнє нашої країни, і як збережемо його , як донесемо до сучасників, таким його і запам`ятають, передадуть. Не втратьмо його, примножмо, звертаймося до витоків історії, щоб оспівати в піснях, переповісти в легендах, народних приказках і прислів`ях, в інтерпретації свят, щоб звичаї, традиції і вірування дісталися в спадок нашим дітям. Свій рід, своє коріння, свою пісню ми понесемо з собою де б ми не були, бо це - колиска нашого співучого народу, це майстерність наших предків, тисячолітнє життя. Скільки б століть не проминуло, але перші паростки фольклору будуть завжди найціннішою спадщиною майбутніх поколінь. Тому я вирішила донести до всіх славетне слово бондарівського краю, його милозвучну пісню, передану мені сивочолими жителями нашого села. Дзвінкі, співучі голоси цих чарівних людей, аж до мурашок пройняли моє тіло, затамували подих душі моєї. Їх спів справді чудовий, незважаючи на вік, вони мають сильний голос, а також надзвичайну музичну чутливість. Цей спів - це завжди творення, тому його можна слухати безкінечно. Легко й природно, як дихають, співають також наші мами й татусі. Перлина краю мого Бондарівського-пісня, зачарувала собою не одне покоління. Від сутінків до яскравих зірок і до світання, під спів вранішніх півнів лине, через поля і ліси, народна обрядова пісня. Народні звичаї, традиції об`єднують старші і молодші покоління, минуле і майбутнє, сприяють розквіту нації.