Всесвітній день письменника

Поети – не кроти , а очі

Вітчизни нашої, історії її

Вони завжди розкажуть нам охоче

Походи наших славних козаків.

Поети – не кроти, а зорі,

Що ночі темної показують нам шлях,

Поети – не кроти, вони, як сонце,

З пітьми витягують і сяють в небесах.

Окрилені надією й чеканням

Немов птахи літають в небесах

І з кожним все ділилися пізнанням,

Що турбувало душі у віках.

Тим словом рідним і єдиним

У бій кривавий кликали народ

За волю, за братерство й рівність

За щастя ненароджених діток.

Поети - не кроти, вони – це серце

Країни нашої і нації її,

Це цвіт душі, це солов`ї й озерця,

Які дарують радість нам завжди.

Поети – не кроти, вони – віконце

У світ добра і доблесних чеснот

І лиш вони так люблять сонце,

І лиш вони так люблять свій народ.

Вони болять чужим і власним горем

Хвилюються за долю й майбуття

Вони лікують ті страшні народні рани,

Які отримав люд наш протягом життя.

Поезія – це музика, струна людського серця,

Поезія – це скрипка й мелодія дзвінка,

Поезія – це все, що їм вказало серце,

Поезія – це їхній сенс буття.

Поезію створили люди незвичайні

В них своєрідне бачення життя

Оригінальність, прагнення й бажання

Яскраве, світле й добре сприйняття.

Крізь світло й людяність душі своєї

Несуть нам власні теплі почуття,

Бо без любові світ немилий

Й не розгориться вогнище життя.

Поети – не кроти, поета очі

Відкриті завжди для добра й краси

Безсмертний дотик до душі людської,

Який народ зуміє зберегти.

Кот Валерія