Казковий світ Іменника

В далекім Об’єднанім Королівстві, за морями і лісами, в замку, на високій горі, живе чаклунка Морфологія. Їй підпорядковуються всі навколишні самостійні королівства і службові князівства, які становлять милозвучну і величну, багату і неповторну, казкову і калинову, єдину і поетичну, солов’їну і рідну, кольорову і безцінну Велику Українську Мову.

За велінням її Величності, найважливішим і розумнішим правителем проголошений був Іменник. Коли його запитували: « хто? і що?», він сміливо завжди називав конкретні предмети (книга, стіл, парта), істоти (дівчинка, хлопчик, учень, пташка), рослини (береза, жито, ялина), явища природи (завірюха, дощ, паморозь), дію, процес, стан (торгівля, ходіння, сидіння, завершення), абстрактні поняття (молодість, радість, потворність).

Поважний Іменник став на найвищій горі і розповів своїм повнозначним братам, як носій певного лексичного значення, що його королівство поділяється на певні території - групи.

- 1.Назви істот: • назви людей: батько, мати, брат, сестра, бабуся, лікар, програміст, економіст, учень, • назви тварин: собака, корова, вовк, півень, гуска, синиця, бджо­ла, комар, ґедзь, муха; • назви міфологічних істот: лісовик, водяник, домовик, русалка, відьма, змій, Нептун, Берегиня; • назви померлих людей: мрець, небіжчик, покійник;

• назви карт, шахових фігур: валет, король, ферзь, кінь, пішак.

- 2. Назви неістот:

· назви не­живих предметів,

· явищ природи, рослинного світу,

· опредмечені дії чи ознаки,

· абстрактні поняття: комп’ютер, школа, місто, ­сніг, вітер, клен, радість, темнота, мрія .

- В мене все зрозуміло й чітко,- сказав Іменник. - Не те , що ви не можете навести лад в своїх самостійних королівствах.

- А як же назви сукупностей людей, тварин чи птахів - народ, клас, гурт, загін, натовп, студент­ство, отара, табун, зграя, рій; назви мікро­організмів - вірус, бактерія, мікроб, бацила, - запитав Прикметник.

- І тут все просто, їх відносять до неістот, - відповів гордовитий Іменник.

- В іменниках — назвах істот — форма знахідного відмінка однини чоловічого роду і множини збігається з формою родового відмінка, а неістот — з формами називного відмінка: бачу (кого?) учителя, учителів; знаю (кого?) учня, учнів; шукаю (кого?) майстра, майстрів; але: бачу (що?) стілець, стільці; знаю (що?); вірш, вірші; шукаю (що?) зошит, зошити. Для іменників жіночого і середнього роду такадиференціація характерна тільки для формизнахідного відмінка множини:

бачу (кого?) подруг, дівчат; але:бачу (що?) книжки, двері . - В моєму підданстві ще є міністри і народ, - продовжував Іменник

Звичайні загальні іменники — це узагальне­не найменування ряду однорідних предметів, що належать до певного класу подібних (людей, тварин, ре­чей, явищ, подій).

Загальні іменники найчастіше вжи­вані в мові, їх пишемо з малої літери – людина, стіл, книжка, село, місто, річка.

Поважні власні іменники — це індивіду­альні назви окремої особи чи одинич­ного предмета, тобто виділення з однотипного ряду чогось (чи когось), що (чи хто) є єдиним, неповторним. Власні назви завжди пишемо з ве­ликої літери: Берегиня, Нептун, Україна, Київ, Крим, Ілля, газета «Зоря» .

Варто пам’ятати, що коли заслуговують поваги окремі загальні назви, то вони можутьписатися з великої літери.

Маю свій замок, в якому мої піддані за допомогою органів чуттів можуть торкнутися до окремих предметів, явищ дійсності, вони піддаються рахунку – це Іменники з конкретним значенням. Є цікаві слова із значенням назв процесів, властивостей, які не конкретні, уявні, не сприймаються органами чуттів людини – це абстрактні назви.

Іменники, що позначають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як єдине ціле, називають збірними: гілля, студенство, молодь. Збірні іменники на позначення сукупності людей відповідають на пи­тання хто? дітвора, козацтво, а на позначеннятварин і неістот — на питання що?

во­роння, мурашня, насіння, листя . Збірні іменники мають особливості: • вони вживаються тільки в однині, бо не підляга­ють лічбі; • не сполучаються з власне кількіс­ними числівниками, лише з неоз­начено-кількісними чи дробовими: мало гарбузиння, одна третя кінноти. Ті, що піддаються лічбі до збірних не належать: армія, клас, череда .

- Маю три прем’єр-міністри, які створили свій казковий край-рід - це

Чоловічий, Жіночий, Середній . Іменникам чоловічого роду - краю – допомагають займенники він, цей;

- жіно­чого — вона, ця;

- середнього — воно, це . Окремий край утворили іменни­ки спільного роду. Там поселилися назви осіб задіями, вчинками, рисами характеру, зовнішніми ознаками, що мають за­кінчення а ( -я ):базіка, староста, сирота, листо­ноша, бідолаха, плакса, приблуда, причепа, непосида, каліка, жадню­га, лівша, п’яниця. Назви істот за професією чи родом діяльностіможуть позначати осіб як чоловічої, так і жіночої статі, проте такі іменники формально належать до чоловічого роду: вчитель, інженер, професор, юрист, депутат, лікар. Від деяких з них творяться назви осіб жіночогороду, але вони мають стилістичні обмеження:вчителька, лікарка, секретарка, поетеса, членкиня, журналістка.

- Буває, чужоземці хочуть вплинути на нас, але ми дали і цьому лад:

слова іншомовного походження: • назви осіб — відносимо до певної статі: маестро, аташе, денді, мосьє, пор­тьє, кюре, джентльмен, Гейне, Зо­ля, Дюма — чоловічий рід (він); леді, мадам, міс, фрау, Беатріче, Зегерс — жіночого роду (вона). • назви істот (тварин, птахів) — чоловічого роду (можливе розрізнен­ня за статтю): кенгуру, шимпанзе, поні, какаду, колібрі, фламінго,

але: роздратована шимпанзе, маленька колібрі, муха цеце (ж. ін. рід); • назви неістот — середнього роду: кіно, журі, таксі, метро, шосе, ра­гу, пюре, фойє, інтерв’ю, резюме, але: до іменників чоловічого роду нале­жать слова сироко, торнадо (вітер);

до іменників жіночого роду — авеню (вулиця), кольрабі (капус­та), салямі (ковбаса); комі, гінді, бенгалі (назви мов). • у власних географічних назвах —за родовою назвою (місто, село, озеро, річка, острів, країна): Капрі (острів — чол. р .), Тбілісі (місто — сер. р.), Перу (країна —жін. р.), Калахарі (пустеля — жін. р.)

Онтаріо (озеро — сер. р.), Онтаріо (штат — чол. р.), Онтаріо (річка -жін . р .).

- В абревіатурах рід визначається за основним словом:Київська ГЕС (електростанція ж. р.), міське ПТУ (училище сер. р.)

Ці краї живуть мирно між собою, мають родичів у кожному з них і для захисту інтересів та правильного керування нашим спільним королівством його поділено на 4 рівнозначні частини-відміни, в кожній з яких є представники кожного краю. За належністю до певного краю - роду та відмінковими закінченнями всі змі­нювані іменники поділяють на чоти­ри типи відмінювання, або відміни. - I відміна - Іменники жіночого і чоловічого (спільного) роду із закінченням -а (я): Ілля, Микола, межа, сирота, земля, невдаха, роззява; - II відміна-Іменники чоловічого роду з нульовим закін­ченням: степ, край, Андрій; •чоловічого роду із закінченням -о: батько, Дніпро; • середнього роду із закінченням -о,-е, -я: небо, вікно, зілля, явище; - ІІІ відміна - Іменники жіночого роду з нульо­вим закінченням: ніч, радість, мати; - IV відміна - Іменники середнього роду із за­кінченням -а- ( я ), при відмінюван­ні яких з’являються суфікси -ат-,-ят –ен: лоша, курча, вовченя, ім’я, плем’я . До жодної з відмін не належать: незмінювані іменники конферансьє, ООН; • множинні іменники: окуляри, фінан­си. збори, ковзани, ліки, іменини, канікули, • субстантивовані іменники, що мають прикметникову форму: черго­вий.

І й ІІ частинка - відміна найбільші , тому і поділяються на групи в залежності від кінцевого приголосного основи на м’яку, тверду і мішану. Бувають часом труднощі і непорозуміння , але це все в минулому, найбільші непорозуміння у ІІ відміні, що закінчуються на – р. Ми зробили схему жителям краю і ніхто більше не змішує їх. Іменники назви професії на –яр мішана група;

М’яка група – ар,-ир тверда –ір, -ор, -ур. –ер з постійним

Н. в. в мн.-і, у Р. в. одн. –я,-ю наголосом

- Більшість іменників має два числа - однину і множину.

Збірні, речовинні, абстрактні поняття, власні назви – мають лише однину: людство, молоко, щастя, Україна.

Назви конкретних предметів парної будови, речовинні назви сукупностей людей і предметів, часових понять і обрядів, процесів, ігор, абстрактні деякі поняття мають форму лише множини: сани, вершки, гроші, канікули, ревнощі, Карпати.

- А чим же займаються твої брати? - поцікавився Займенник.

- О, без них, я б не вплинув на короля на ймення Синтаксис, вони допомагають граматично правильно будувати речення і словосполучення, без них був хаос.

- Н. в. відповідає на питання - хто? що?

- Р. в.- кого? чого?

- Д. в.- кому? чому?

- З. в.- кого? що?

- О. в. – ким? чим?

- М. в.- на кому? на чому?

- Про те, що я можу займати різні позиції в реченні всім, гадаю, відомо.

Без мене речення – не речення… Ви – мої побратимі і допомагаєте у побудові речень і словосполучень , але керую я, - звернувся Іменник до Прикметника, Займенника Числівника, Прислівника та Дієслова з його формами.

- Я – надважливий серед всіх вас, особливо звертаюся до Прийменника, Сполучника і Частки, промовив він і додав: - Захочу стану головним членом речення – Підметом, а можу й Присудком, часом - другорядним: Додатком, Означенням і Обставиною.

Всі погодилися з рішенням Іменника і не стали сперечатися з його значимістю, хоча ще 5 самостійних королівств та декілька службових князівств знали про свою не менш значну роль у Об’єднаному Королівстві Морфології, але без нього вони, дійсно, безсилі. Йому відводиться особлива роль, бо це самостійна повнозначна частина мови, «права рука» Морфології.

Віршоване знайомство з іменником та його граматичними ознаками Поважний Іменник

Іменники предмет, істоту називають, Живий чи неживий, то й так відповідають: – хто? або що? Один чи їх багато… Можуть вони й слово провідміняти: кого ? чого? нема, чи кому? чому? щось дати, кого? що? бачу , чи ким? чим? перейматись, у кому? чи на чому?- я маю постояти, а кличний закликає усіх навколо й завжди- це легко і назавжди слід це запам’ятати. Іменник має рід, А ще відміну й групи, Іменник є усюди, Його вживають люди. Він - чоловічий значить, Вона - жіночий буде, Середній рід - воно, Й ще спільний до всіх разом: Чи чоловік, чи жінка, Це визначим ми разом, У тексті чи в контексті, У стилі чи підстилі, Іменника важливість Ніколи не забудем.