Як вивчити фонетику? Все просто...

Що потрібно для того, щоб знати гарно українську мову, навчитися її відчувати. В сучасному світі інформаційних технологій дуже багато різноманітних розробок уроків, форм і методів вивчення того чи іншого розділу мови. Але простого доступного способу як зрозуміти ту чи іншу тему не завжди достатньо. А все просто… Перш за все потрібно почати її вивчати поступово, покроково і не все так складно як здається на перший погляд .

Запрошую в країну Фонетики!

Фонетика- це розділ мовознавства, який вивчає звуковий склад мови ( «фонема-звук» це те, що ми чуємо і те, що ми вимовляємо за допомогою мовно-артикуляційного апарату). Коли ми прислухаємося, то розрізняємо різні звуки (звук тиші, вітру, дощу, автомобіля…). Так і в мові: все, що чуємо і вимовляємо – це звуки, а те, що пишемо-читаємо - це літери. Звуковий склад слів будемо передавати через фонетичну транскрипцію і побачимо різницю між написанням слів і вимовою у транскрипції. Отже, спробуймо вимовити такі звуки [і], [и], [е], [у], [о], [а] – проспіваймо їх голосніше – тихіше. Ми можемо змінювати висоту голосу, тембр – це голосні звуки, вони творяться за допомогою голосу, їх – 6.

Одні вимовляємо за участю губ, вони округлюються й трохи випинаються (їх називають огублені (лабілізовані) [о], [у] , інші без допомоги губ - неогублені (нелабіалізовані) [і], [и], [е], [а] . На письмі використовують 10 літер: а, о, у, е, и, і, я, ю, є, ї.

Наявність шуму — основна ознака приголосних звуків. Шум може переважати над тоном, і тоді чуються дзвінкі приголосні б, д, дз, з, дж, ж, г, г. Приголосні можуть творитися лише за допомогою шуму без участі тону (голосові зв'язки повністю відімкнуті), і тоді виникають глухі приголосні п, ф, т, ц, с, ч, ш, к, х.

32 - приголосні звуки

Дзвінкі б г г д дз дж ж з « Дажбог з джудзі»

Глухі п х к т ц ч ш с ф «Усе це кафе «Птах і чаша»

Найдзвінкіші звуки, які не мають пари - сонорні - м, в, н, л, р, й «ми винили рій»

Звуки д т з с ц л н дз р - тверді, а якщо далі стоять ь, я, ю, є, і - стають м’якими

Тверді д т з с ц л н дз р «де ти з’їси ці лини» } ці звуки можуть бути як твердими так і м’якими

М’які д’ т’ з’ с’ ц’ л’ н’ дз’ р’

й – завжди м’який

Завжди твердими залишаються губні звуки б, п, в, м, ф «мавпа Буф»

глоткові г, г, к, х «ге-ге-кахі»

шиплячі ж, ч, ш, дж «чаша ж дже»

Отже, звуки б п в м ф г г к х ж ч ш дж – не бувають м’якими, завжди тверді, а тільки перед і або я, ю, є вони пом’якшуються

33 літери українського алфавіту можуть позначати як один так і два звуки

Співвідношення приголосних звуків та букв

Літери ї , щ завжди позначають два звуки: ї – [ йі ], щ [ шч ]

Наприклад, щур [шчур], дощ [дошч]

Їжа [йіжа], під’їзд [ п ͗ідйізд]

Буквосполучення д͡ж, д͡з позначає один звук, якщо належать до однієї морфеми

Джем [д͡жем]- 4 букви, а 3 звуки дзвінок- [д͡зв ͗інок]

Дж і дз позначають два звуки, якщо вони належать до двох різних морфем – одна літера до префікса, а інша – до кореня: підживити- [ п͗ ідживи ͤ ти]- 9 букв,9 звуків;

підземний [п͗ ідземний ]- 9б., 9,зв.

Залежно від свого місця у слові букви я, ю, є можуть позначати один або два звуки – відповідно, кількість звуків і букв не буде однаковою

Букви я, ю, є позначатимуть два звуки: йа, йу, йе

· На початку слова: юнга, єдиний, явір

· Після апострофа: м’яч, б’ю, п'ять

· Після м’якого знака: грильяж, мільярд, Ньютон

· Після голосного: армія, маю, маєток

В усіх інших випадках букви я, ю, є надають м'якість попередньому приголосному звуку – і літера я має один звук – а, ю – у, є – е. У транскрипції обов’язково треба це позначити та записати звуки а, у, е відповідно: ллється [л’:ецʹ:а]; любов [лʹубов].

Ь – це літера, а не звук, тому він надає тільки м’якість попередньому приголосному

Лінь –[ л՛ін՛] – 4 букви, 3 звуки

Також слід запам’ятати особливості вимови груп приголосних, оскільки завдяки таким особливостям сполучення з чотирьох букв може позначатися у транскрипції як два звуки. Наприклад:

· -ться [цʹ:а] сміється

· -сш- [ш:] зарісши — [зар՛іш:и]

· -шся [сʹ:а] бавишся- [бавис՛:а]

· -тч- [ч:] вітчим- [в͗іч:им]

· -зж- [ж:] зжати — [ж:ати]

• -жці [зʹцʹі] мережці — [ме ͧрез՛ц՛і]

• -жс- [зс ] розважся — [розваз՛с՛а]

• -шці [сʹцʹі] комашці, ромашці — [ромас՛ц՛і]

• -чці [цʹ:і] квочці — [квоц՛:і]

• -тці [цʹ:і] тітці [ т՛іц՛:і]

• -чс- [цс ] не скалічся — [не скаліц՛с՛а]

• здж [ждж] з джурою — [жджуройу]

Вимова приголосних звуків

· Дзвінкі звуки перед глухими не втрачають дзвінкості в кінці складу й слова.

Стежка [стежка], хліб [хл՛іб], могти[могти]

· Але запам’ятати потрібно 5 слів, в яких дзвінкий звук г оглушується перед глухими: кігті [к ͗іхт՛і], нігті [н՛іхт՛і], вогко [вохко], дьог­тю [д՛охт՛у], легко [лехко];

· Але у пре­фіксах роз-, без-, через- [з] перед глухими переходить в [с] розказати [росказати]

· Глухі перед дзвінкими уподібнюються до дзвінких (парних, так як вчили на початку) Наприклад: молотьба [молод՛ба], футбол[фудбол]

· Звуки [д], [т], [з], [ с], [ ц], [л], [н] перед наступним м’яким або пом’якшеним стають м’якими : свято – [с՛в ͗ато], пісня-[п ͗іс՛н՛а]

Вимова голосних

· Голосні звуки можуть бути як наголошені, так і ненаголошені, тому коли ненаголошені [е],[и] вимовляємо їх, як [е ͧ ], [и ͤ ] – весна - [ве ͧ сна];

· ненаголошений [о] перед наголошеним складом з у або і вимовляємо як [о ʸ] – голубка - [го ʸ лу՛бка], собі – [со ʸ б ͗і]

Чергування приголосних (згадаємо частини нашого тіла, щоб легше запам’ятати)

· Г-ж-з – нога-нозі-ніженька;

· К-ц-ч – рука-руці-рученька;

· Х-ш-с – вухо- вушенько –у вусі;

· Д - дж – садити – саджу;

· Ст - шч – чистити – чищу;

· Т- ч – плакати – плачу;

· Губні б, п, в, м, ф – губний +л – любити-люблю.

Чергування голосних

· е-о; е-и; о, е-і; о, е - випадний звук; и –і; и-о; а-о

нести-носити; несу-ніс; женити-жонатий; ніч-ночі; село-сіл; швець-шевця; сидіти-сісти; кров-кривавий; гонити-ганяти.